Едуардо Маріо Асеведо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Едуардо Маріо Асеведо
Особисті дані
Народження 25 вересня 1959(1959-09-25) (65 років)
  Монтевідео, Уругвай
Зріст 178 см
Громадянство  Уругвай
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979–1986 Уругвай «Дефенсор Спортінг»  ? (?)
1986–1987 Іспанія «Депортіво» 5 (0)
1987–1990 Мексика «Текос» 80 (1)
1990–1991 Уругвай «Расінг»  ? (?)
1992 Японія «Тосіба Кавасакі»  ? (?)
1993 Уругвай «Фенікс»  ? (?)
1994 Уругвай «Рентістас»  ? (?)
1995 Уругвай «Суд Америка»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1983–1986 Уругвай Уругвай 41 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1996 Уругвай «Суд Америка»
1998 Уругвай «Дефенсор Спортінг»
1999–2001 Уругвай «Депортіво Мальдонадо»
2002 Мексика «Гавіланес»
2003–2004 Мексика «Текос»
2004–2005 Мексика «Монаркас»
2005–2007 Мексика «Текос»
2009 Уругвай «Серро»
2009–2010 Уругвай «Насьйональ»
2010 Мексика «Текос»
2011 Уругвай «Данубіо»
2012 Аргентина «Банфілд»
2015 Уругвай «Серро»
2016–2018 Уругвай «Дефенсор Спортінг»
2020 Чилі «Унів. Консепсьйон»
2021 Уругвай «Дефенсор Спортінг»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Асеведо, а друге (материне) прізвище Кардосо.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Едуардо Асеведо.

Едуардо Маріо Асеведо Кардосо (ісп. Eduardo Mario Acevedo Cardozo, нар. 25 вересня 1959, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав за національну збірну Уругваю. У складі збірної — володар Кубка Америки та учасник чемпіонату світу 1986 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду «Дефенсор Спортінг», в якій провів вісім сезонів і 1981 року виграв Лігілью[1].

Після вдалого для себе чемпіонату світу 1986 року перейшов до іспанського «Депортіво» (Ла-Корунья). Дебютував за нову команду 4 жовтня 1986 року в грі проти «Реала Ов'єдо», але основним гравцем не став, зігравши до кінця року лише п'ять матчів у другому дивізіоні країни[2].

В результаті 1987 року Едуардо перейшов у «Текос» і у складі мексиканського клубу провів 80 ігор у чемпіонаті за наступні три сезони, в яких один раз вразив ворота суперника.

У 1990—1991 роках Асеведо виступав на батьківщині за «Расінг» (Монтевідео), а у сезоні 1992 році грав за японський «Тосіба Кавасакі» у другому дивізіоні країни. Після цього повернувся до Уругваю і виступав за команди «Фенікс» та «Рентістас», а завершив ігрову кар'єру у команді «Суд Америка», за яку виступав протягом 1995 року.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

11 серпня 1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю, а вже наступного місяця поїхав з нею на Кубок Америки 1983 року у різних країнах, здобувши того року титул континентального чемпіона. Асеведо зіграв у всіх восьми іграх і в грі проти Чилі на груповому етапі забив свій єдиний гол за збірну в кар'єрі.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1986 року у Мексиці. зігравши у всіх чотирьох іграх — проти ФРН, Данії, Шотландії та Аргентини, при цьому в зустрічі проти данців був капітаном команди.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 41 матч, забивши 1 гол[3].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Завершивши ігрову кар'єру, Асеведо залишився у своєму останньому клубі і 1996 року очоливши тренерський штаб команди, після чого працював з іншими уругвайськими командами «Дефенсор Спортінг» та «Депортіво Мальдонадо», а з 2002 року працював у Мексиці, тренуючи команди «Гавіланес», «Текос» та «Монаркас»

У 2009 році Асеведо повернувся до своєї країни і очолив тренерський штаб клубу «Серро»[4], вигравши з командою Лігілью, єдиний титул в історії клубу, який дозволив команді кваліфікуватись до Кубка Лібертадорес на наступний сезон. Цей результат призвів до того, що у серпні 2009 року Едуардо запросили очолити один з грандів місцевого футболу, клуб «Насьйональ»[5], з яким Асеведо став чемпіоном Апертури і виграв нагороду найкращому уругвайському тренеру.

У вересні 2010 року Асеведо втретє очолив «Текос», але вже у грудні повернувся до Уругваю, де став працювати у клубі «Данубіо»[6]. У травні 2011 року його звільнили через погані результати[7].

9 березня 2012 року Асеведо став головним тренером аргентинської команди «Банфілд»[8], але клуб під його керівництвом набрав лише вісім очок із можливих 42 і вилетів до другого дивізіону, після чого наприкінці червня 2012 року уругвайця було звільнено[9].

З червня 2015 року по грудень 2015 року він знову тренував «Серро», посівши третє місце в чемпіонаті і знову кваліфікувавши команду до Кубка Лібертадорес, за що вдруге здобув нагороду на кращого уругвайського футбольного тренера.

У лютому 2016 року знову став головним тренером клубу «Дефенсор Спортінг», з яким за підсумками першого сезону посів 4 місце і вийшов до Південноамериканського кубка, а наступного року став переможцем Апертури 2017 року. Незважаючи на те, що Круардо з командою програв фінальний матч за чемпіонство, Асеведо втретє виграв нагороду найкращому уругвайському тренеру. По завершенні сезону 2018 року, за підсумками якого команда знову пробилась до Кубка Лібертадорес, Асеведо покинув посаду[10]

У сезоні 2020 року Асеведо тренував чилійський клуб «Універсідад де Консепсьйон», покинувши його наприкінці року.

У березні 2021 року Едуардо повернувся в «Дефенсор Спортінг»[11], який на той момент перебував на межі вильоту з чемпіонату. Едуардо не зміг утримати команду в Прімері, програвши одну гру та зігравши внічию у двох інших[12]. У сезоні Сегунди 2021 року Асеведо керував клубом у перших 8 іграх, після чого був звільнений через погані результати у липні.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Дефенсор Спортінг»: 1981
Уругвай: 1983

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Серро»: 2009

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Uruguay - Liguilla Winners. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 12 грудня 2021.
  2. ↑ Acevedo, Eduardo Mario Acevedo Cardozo - Futbolista. www.bdfutbol.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  3. ↑ Uruguay - Record International Players. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 12 грудня 2021.
  4. ↑ Eduardo Acevedo es el nuevo DT de Cerro - Diario EL PAIS - Montevideo…. archive.ph. 8 липня 2012. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 12 грудня 2021.
  5. ↑ Eduardo Acevedo dejó Cerro y a partir de ahora será el DT de Nacional. Sociedad Uruguaya (ісп.). 5 серпня 2009. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  6. ↑ Eduardo Acevedo es el nuevo DT de Danubio. LARED21 (ісп.). 23 грудня 2010. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  7. ↑ Eduardo Acevedo culminó una etapa en Danubio. LARED21 (ісп.). 10 травня 2011. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  8. ↑ Eduardo Acevedo es el nuevo DT de Banfield | Diario La República digital. diariolarepublica.net. 10 березня 2012. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 12 грудня 2021.
  9. ↑ Caos en Banfield tras descenso, se fue Acevedo y les piden ´que se vayan todos´. unoticias.com.uy. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 грудня 2021.
  10. ↑ Observador, El. Eduardo Acevedo se va de Defensor "por una puerta gigantesca". El Observador. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  11. ↑ Clausura: Defensor cesó a Gregorio Pérez y contrató a Eduardo Acevedo para el cierre. futbol.com.uy - Montevideo Portal (ісп.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  12. ↑ Descendió Defensor Sporting. Tenfield.com (ісп.). 28 березня 2021. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуардо_Маріо_Асеведо&oldid=43100409